Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [32]
політика [447]
оперативно
регіон [1592]
місцеві новини
світ [70]
планета
культура [177]
історія
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » регіон

Де бути пам’ятнику жертвам голодомору?

«Кіровоградська правда» за 7 березня ц.р. надрукувала статтю Віталія Кривенка «У креативному місті має бути пам’ятник голодомору». Нагадаємо, що у матеріалі йшлося про спорудження пам’ятника жертвам голодомору 1932-1933 років на Набережній Інгулу у Кіровограді.

Стаття викликала неоднозначні відгуки читачів, чимало запитань, відповіді на які знайти складно. Коли ж нарешті пам’ятник встановлять? Чому саме на набережній річки Інгулу обрали для нього місце? Чи нестиме пам’ятна споруда таке емоційне та історичне навантаження, яке потрібне нинішньому і майбутнім поколінням?

Своє слово з цього приводу виявили бажання висловити скульптор Григорій Савченко та архітектор Олександр Постолатій.

- Я прочитав статтю Віталія Кривенка, - говорить Григорій Савченко. – Правильні слова прозвучали, але, на мою думку, не дуже щиро, дещо цинічно. Мова про місце, яке обрали для спорудження пам’ятника. Безумовно, пам’ятник жертвам голодомору в обласному центрі повинен бути. Але для тихої скорботи місце повинне бути затишне, можливо, навіть транзитне. Тобто повз яке можна пройти або проїхати, затримавшись лише на певний час, щоб подумати про вічне. Не треба, щоб у цьому місці збиралося багато люду, тим більше, довго там перебувало. Адже ми на кладовищі не проводимо весь вихідний день, не гуляємо там довго з маленькою дитиною. Щоб почуватися нормально, ми повинні заповнювати місто позитивом. І набережна Інгулу для цього - ідеальне місце. Знайдеться безліч позитивних тем, які можна втілити в пам’ятнику саме в цьому мальовничому місті. Взяти хоча б проект Майданс і нашу перемогу в ньому.

Де ж можна розмістити пам’ятник жертвам голодомору? Та хоча б у Фортечних валах. Там, де вже стоїть пам’ятний хрест і куди щороку йдуть люди вшановувати пам’ять загиблих від голоду. Або ж з іншого боку – між супермаркетом «Копилка» і приміщенням АТС. Це місце транзитне, тут пам’ятник буде добре видно, коли їдеш в обох напрямках, тут зручно до нього було б підійти, але ніхто з кіровоградців там довго не гуляє. Крім того, пам’ятник змусив би облагородити це місце, навести там лад. На жаль, місце для пам’ятника жертвам голодомору не обговорювалося ні архітекторами Кіровограда, ні громадою. На місце на набережній вказало керівництво облдержадміністрації, не подумавши, чи воно доцільне, чи прийнятне для городян. А саме їх, мабуть, і треба було запитати перш за все.

- Ще в процесі прийняття рішення про спорудження пам’ятника жертвам голодомору я був проти обраного місця встановлення, - говорить викладач Кіровоградського будівельного коледжу, архітектор Олександр Постолатій. – Я не проти увічнення трагедії народу. Мова про інше – про містобудівну ситуацію, коли в зоні відпочинку і житловому масиві створюється зона для траурних церемоній. Крім того, власне проект пам’ятника жертвам голодомору викликає багато нарікань. Скульптор Григорій Савченко створив свого часу проект пам’ятника жертвам голодомору і політичних репресій. Ця робота, на мій погляд, вдаліша, бо образ колосків пшениці, оповитих колючим дротом, змушує задуматися. Затверджений же проект пам’ятника прямолінійно зображує хрест з барельєфами мертвих людей. По периметру цю композицію мають оточувати могильні плити з написами прізвищ загиблих від голоду жителів Кіровоградської області. І цей пам’ятник хочуть поставити в центрі міста, у зоні відпочинку, поряд із житловими будинками. Поряд з майбутнім пам’ятником - міст, де випускники шкіл традиційно зустрічають світанок, молодята чіпляють замочки на щастя і все це – на фоні сумних спогадів.

На мою думку, для такого пам’ятника більше підходять Фортечні вали – місце спочинку загиблих у війну солдатів. Хай би там шанували і загиблих від голоду. Сьогодні є досвід, наприклад, країн Прибалтики, де пам’ятники переносили в інші місця і ніхто від цього не страждав. Зараз на набережній Інгулу вже є пам’ятники воїнам-афганцям, чорнобильцям. Вони теж не знайшли свого місця. Але хоча б не викликають різких траурних емоцій. А чорний семиметровий хрест на фоні житлових будинків не підніматиме настрою. Уявіть, що біля такого пам’ятника гулятимуть мами з маленькими дітьми, а мешканці прилеглих житлових будинків у вікна споглядатимуть сумну, гнітючу картину. Як архітектор зазначу, що у проекті пам’ятника жертвам голодомору порушені вимоги зони відчуження, тобто до нього можна підійти, торкнутися руками. Ніхто не дасть гарантії, що якийсь п’яний не обіпреться об пам’ятник, втративши рівновагу, чи дитина, граючись, не буцатиме ногами по барельєфу мертвої людини. Професійних прорахунків у пам’ятника дуже багато, бо, на жаль, усе вирішувалося одноосібно без урахування думки інших скульпторів, архітекторів. Реалізовуючи такі проекти пам’ятників, обов’язково треба враховувати думки фахівців, проводити конкурс, обговорювати громадою, цікавитися оцінкою професіоналів.

Переконаний, що в центрі міста краще ставити позитивні пам’ятники. Я разом із однодумцями виступаємо не проти самого пам’ятнику, а проти обраного під нього місця. Зараз, поки його ще не спорудили, а звели тільки фундамент, все ще можна змінити з мінімальними матеріальними втратами.




http://www.pravda-kr.com.ua/articles/article.php?id=189
Категорія: регіон | Додав: sokil (28.03.2012)
Переглядів: 437 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: