До команди Кіровоградської міської організації РПЛ не випадково приєдналася активістка Тетяна Бородіна, яка брала участь в Революції Гідності, так як вважає, що не можна бути пасивною, коли країну розривають і шматують псевдопатріоти. Тетяна була членом ради «Євромайдану», потім зайнялася волонтерством, бо бачить своє призначення в допомозі іншим. Вона переконана, що якщо сидіти склавши руки, то нічого не зміниться. Сім місяців Тетяна була волонтером ГО «Серця матерів Кіровоградщини», а в травні цього року відчула, що може створити власну волонтерську організацію, – так і виникла ГО «Кіровоград волонтерський». Разом із Сергієм Кашубою вони почали допомагати бійцям на Сході країни і жодне прохання військових не залишається без уваги. Тетяна вирішила балотуватися в депутати міськради, тому що не може бути бездіяльною, коли країна знаходиться в стані війни, а більшість українців – на грані виживання.

12077080_1633936490190504_1370695629_n
На запитання, чому Бородіна обрала РПЛ, коли в українців радикали асоціюються з грубою чоловічою силою, вона зазначає:

-Я взагалі за своє життя ніколи не була в жодній партії. Як для людини, свідомість якої сформувалась у радянські часи, у мене одне слово «партія» завжди викликало алергію. Ніколи не хотіла вступати ні в яку з політсил, бо мені здавалося, що всі вони однакові, одні гасла, одні вчинки, хіба що обличчя вождів різні. Але коли почався Євромайдан, я з радістю побачила, що є багато людей, які думають так само, як я. І вирішила об’єднатися з ними. По-перше, вони дійсно прагнуть щось зробити, а не тільки говорять про це. По-друге, вони втілюють в життя свої ідеї: будь-хто може подивитися на сайт Верховної Ради, як працює Радикальна Партія, скільки законопроектів внесли депутати, і скільки з них прийнято, та головне, що ці закони вже працюють на українців. Та й взагалі за невеликий проміжок часу зроблено великий шматок роботи.

-Чи не наступило розчарування?

– Ні! Звісно, як і в кожному колективі є свої нюанси, негаразди, але всі вони швидко вирішуються, адже такі робочі моменти є в житті будь-якої організації. Та найбільше мені подобається, що в нашій міській команді РПЛ ми усі чуємо один одного, і знаходимо спільні точки дотику завжди і в усьому. Можуть бути різні погляди, підходи, але в кінці ми досягаємо домовленості та приймаємо єдине рішення. І це мені дуже імпонує.
-Вас водночас висунули кандидатом як у міську, так і обласну раду. Де краще б себе почували?
У міській раді. Я все своє життя прожила у Кіровограді, і дуже добре знаю абсолютно усі міські проблеми, розумію, як їх можна вирішити.

– В яку комісію підете працювати у міськраді, якщо вас оберуть?

-Залюбки пішла б у комісію по охороні здоров’я. Хоча за фахом я вчитель української мови та літератури, але після того, як нещодавно ледве не сталася трагедія з моїм наймолодшим онуком (цю справу обговорювало все місто – із-за злочинної халатності лікаря апендицит мало не обірвав життя хлопчика. – ред.), я дуже багато зрозуміла, як саме працює департамент охорони здоров’я обласний та міський, і хочу, щоб тут були хоч якісь зрушення на краще.
Візьмемо мій випадок. Якби на моєму місці, не дай Господи, опинилася якась інша мама чи бабуся, скажімо, не така енергійна та пробивна, як я, могла б статися трагедія. І коли пішла до наших керівників міста розбиратися, то сказала: «Прийшла не тому, що це сталося з моїм онуком, з моєю рідною кровиночкою, а через те, що це дуже типовий випадок для нашої медичної системи, для нашого міста.
Дітки в нас – найнезахищеніша категорія на сьогодні, на жаль…»

-Ваш 20-ий округ розташовано на Новій Балашівці, з усіма її проблемами. Це ж і вивозом сміття доведеться займатися, а не тільки турботою про якість медичного обслуговування?

– Буду займатися, бо я сама там живу,тому це і моя особиста проблема також. А транспорт! Я тільки-но до центру з вулиці Київської добиралася 40 хвилин. Пішки швидше дійти, чим дочекатися маршрутки.
Сміття, транспорт, ЖКГ – всі ці проблеми мені знайомі, тому буду вирішувати їх оперативно, якщо люди довірять.

-А якщо раптом запросять вас працювати у той же департамент медицини міськвиконкому – підете? Чи депутатом краще? Готові висиджувати з 9 до 18 за столом?

-Готова! Тільки папери перекладати не буду. Навпаки, буде так, що кожного дня відвідуватиму новий медичний заклад. Адже чиновницька робота може бути різною, в залежності від того, що чиновник хоче. Хоче, щоб стаж і надбавки «капали» та його ніхто не чіпав, а чи хоче плідно працювати на результат.
Необхідно змінити, зламати цю досі на 90 відсотків совкову конвеєрну бездушну систему медицини. Я сказала не «радянську систему», а «совкову» – це різні речі. В тій системі були і гроші, і набагато більша відповідальність, а в сьогоднішній – ні грошей, ні відповідальності, ні здорових людей, як підсумок.
Та не все пропало. Є проблеми, і можна їх вирішувати.
Катастрофічно не вистачає кадрів. Ось, наприклад, у обласній дитячій лікарні, тільки «завдячуючи» біді на Сході країни, з’явився класний нейрохірург. Він переїхав із Луганська, і якщо раніше батьки дітей з такими проблемами возили аж до Києва, тепер вони вирішуються на місці. Ще багато медиків-біженців залюбки б працювали, якби їм допомогли з житлом. Тому необхідно розробити якусь спеціальну програму, залучити фонди, щоб влаштовувати таких фахівців. Тут – непочатий край роботи, але при бажанні все можна зробити.