Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [32]
політика [447]
оперативно
регіон [1592]
місцеві новини
світ [70]
планета
культура [177]
історія
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » регіон

Місцева історія з українським прапором
 

 23 серпня в Україні святкує День Українського  державного прапора. Судячи з назви, свято велике,  і по духу теж, але у наших законотворців не вистачило духу зробити його вихідним днем. Все одно напередодні Дня Незалежності, відверто кажучи майже всім не до роботи. Цього року свято припало на неділю

 В Кіровограді місцевий міський голова на святі чомусь одного разу заговорив іноземною мовою. Буває понесло чоловіка, але не дуже приємно чути мову тієї країни, що наш прапор зробила забороненим. Говорив би він китайською, переклали б тихенько через тлумача, і ніхто б нічого не мав проти. А так, якось на зразок брутального виклику, заговорив мовою агресора таокупанта. Святкувати завжди починали біла пам’ятника Тарасові Шевченку де з 16 липня 1991 року стоїть щогла з прапором. Тоді все було по-іншому. Щоглу крали, ламали та в нахабщину рідна міліція відбирала та гнула під час мітингу при першому піднятті прапора. Народу було більше, не побоялися погонів, стусанів і наслідків: видерли, поставили, підняли український прапор, а потім ще охорону поставили. Охорона вартувала недовго... Трьох хлопців разом з щоглою та прапором переможена вдень міліція під покровом темряви зцапала!

Сирбор мав всім відомі наслідки. А прапор підняли через два місяці вже на щоглі обласної ради у день міста. Зазря хлопці-міліціонери старалися, хіба що команду виконували…

Але той прапор в 1991 був вже не новиною. Вперше кіровоградці побачили крамольне знамено «на вулицях обласного центру радянської України» 19 січня 1990 року. коли місцеві рухівці відважилися привселюдно святкувати День Злуки ( який до речі нова влада те ж досі не зробила вихідним…). А було і раніше на півроку на одному із зібрань шок з праором для комуняк організував член ОУН Семен Сорока.

Далі з прапорами ходити було вільніше… І всяке бувало. Уявіть що стоїте ви на мітингу з нашим прапором, а до вас підходить старенький дідусь. По щоках у нього течуть сльози і він збивчиво крізь сльози просить у вас потримати прапор хоча би хвилинку… Як би таке пережив колишній мер-комуніст пузаков, або хоча б мав маленьку повагу до держави громадянином, якої йому випало бути, то він би поводився по іншому в мовному питанні… Чомусь ми українці не те йому навівали… І він від цього, мабуть, губився бідолашний та ковтав геть всі слова з нашої державної мови. На жаль, таке «прожорство» після цього, допускається і іншим «українцям неукраїнського походження» у стінах віконкому української держави. Малі діти в школі за два-три роки вже навчаються пристойно писати, читати і говорити… А от великі дяді, що трохи іноді кічаться вищою освітою!?... Висота розмовної мови їм за двадцять чотири роки виходить не підкорилася… «От дяді такі…» Але пригадалося, що колись тих кому наука давалася погано, у нас посилали до відповідних шкіл для осіб з відповідним розумовими здібностями… Дивно, що зараз з подібними здібностями виступають з трибун і  займають високі кабінети…

Та повертаючись трохи припорчених іноді  в минулому свят, пригадалося що заспів новій переможній ході нашого прапора дало місто Львів у 1988-1989 роках. Було там навіть товариство, здається захисту національного прапора. Була в ньому людина, що продавши. кажуть, власний автомобіль та накупивши тканини всією родиною шила прапори та дарувала їх людям. Чомусь цю людину не пригадали…  Такої пожертви та самопожертви заради національного прапора наприкінці 80-х та початку 90-х не вистачало багатьом, а особливо тим хто з кущів спостерігав за тим, що ж буде далі…Здається зараз, і не тільки здається, та «пристосуванська зараза» вже не в кущах…

А далі було інше. Прапор проголосили Державним… Зараз в умовах зовнішньої агресії проти України він має велику шану і повагу   Під ним ідуть у бій і помирають. 

Цього року в Кіровограді в День державного прапора пройшла святкова хода з покладанням квітів до памятників Володимиру Винниченку, Таросу Шевченку та героям Небесної сотні.Нині в Кіровограді спорудили ще два флагштоки та підняли урочисто Дкежавний прапор України  та області. Та прикро було спостерігата, що над самою радою майорів державний прапор не першої свіжості. Запрацювалися якось чи що?

 При піднятті прапору в Кіровограді були святкові урочистості, але  чомусь не було багатолюдно. На жаль, по совковому звичаю прийшли здебільшого чиновники та з десяток перших рухівців, які піднімали українські прапори наприкінці 80-х -початку 90-х минулого століття. А ще на святі вручили обласні нагороди родинам загиблих в АТО. Були урочисті промови від керівників області. А митці того дня на центральній площі заспівали про Україну. Прапор і пісня заповнили простір свята.

Анатолій Авдєєв

Категорія: регіон | Додав: sokil (24.08.2015)
Переглядів: 99 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: