Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [32]
політика [447]
оперативно
регіон [1592]
місцеві новини
світ [70]
планета
культура [177]
історія
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » регіон

Патріотизм навиворіт: комплект чи комплекс депутатів. ФОТО
 

 

Кіровоград, патріотизм, депутати

Дивно виконують свої передвиборні обіцянки народні обранці. На 31-й сесію Кіровоградської обласної ради, призначену на 27 березня, прийшла ледь половина депутатів та й ті почали залишати залу засідань достроково. Приклад показав екс-голова ради Микола Ковальчук, у якого у цей час було більш важливі справи. Сам пішов, а картку для голосування залишив колезі. Слідом рипнув дверима ще один, Зрештою і до того слабенького кворуму не стало, сесія припинила роботу. Перед цим стався інцидент , який засвідчує характерну ознаку національної свідомості і патріотичного рівня народних обранців. Про нього того ж дня сповістили кіровоградців трохи не всі електронні ЗМІ. Визначення «народні» вже застаріло, бо у пухких кріслах перед моніторами системи «Рада» давно вже засідають не представники народу. Обраній еліті, як вони полюбляють називати самі себе, люди довіряють вирішувати актуальні питання сьогодення. На жаль…

Депутати Кіровоградської обласної ради за роботою

На цю сесію винесли більше тридцяти питань. Серед них і таке, на розгляд якого, здавалося, буде затрачено мінімум часу: про зміну назви обласної бібліотеки для дітей. Ще у 50-х роках минулого століття її нарекли іменем радянського дитячого письменника А. Гайдара. Колектив закладу і читачі, для яких творчість літописця Жовтневої революції застаріла і виключена з шкільної програми, вирішив змінити назву бібліотеки, присвоївши їй ім’я Тараса Шевченка. Керівник обласного департаменту культури В. Животовська доповіла депутатам, що питання виносилося на громадське обговорення, проводилося опитування мешканців міста, 92 відсотки яких підтримали ініціативу бібліотекарів. Депутатам лишалося закріпити волю мас звичним натиском кнопки. І тут почалося…

Неймовірно, але факт: у ролі запеклого опонента громаді виступив аж занадто еклектичний освітянин ректор Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки Університету сучасних знань депутат І. Добрянський. Опустимо риторику  депутата про неоціниму роль Гайдара – «частини українського народу, видатної особистості і письменника» -  у вихованні молодого покоління. Особливо розхвалював оповідання Гайдара «Чук і Гек»: «Господи, та ми всі на цих книжках зросли». Ректор-депутат не згоден з тим, що бібліотека розташована у сквері на вулиці, що носить ім’я Тараса Шевченка, поряд встановлено пам’ятник поету і гімназія його імені. «Вийде повний комплект,- філософствує оратор. – Вулиця, школа, бібліотека Шевченка, не вистачає ще й магазину з його іменем!». Для народного генія назв у місті, яке відноситься до Шевченкового краю, на думку депутата, забагато. А для себе п. Добрянський «назбирав» справді неосяжний комплект звань і винагород: доктор педагогічних наук, професор, Відмінник освіти України, Заслужений працівник освіти України, Почесний професор Балтійскої Вищої гуманістичної школи м.Кошалін у Польщі. Цікаво: у часи, коли на творах Гайдара «виховувалося молоде покоління» –  заслужив би І. Добрянський подібних звань і зміг би очолити український вуз?

Пам’ятник Т. Шевченку і бібліотека ім. А. Гайдара

Тривожить і те, що помилкові думки професора знайшли прихильність у сесійній залі. Заступник голови КОДА С. Коваленко  твердить, що нові назви треба давати новим об’єктам. Його голос – з далеких 90-х, коли носії комуністичної моралі, учорашні «совки», для збереження назв вулиць радянського періоду «відводили» від себе роль носіїв минулого і називали іменами національних героїв України ще не забудовані вулиці далеких околиць міста. Підспівували йому й інші однодумці – активісти з табору комуністичної та регіональної партій. Ніхто певне, не здивувався б, якби раптом у залі не заспівали «И Ленин такой молодой, и юный Гайдар впереди». А чого ж – «учорашні» виросли не тільки на книжках Гайдара…

За повідомленням сайту облради, на пропозицію депутатів, чиї колеги залишили зал, у засіданні оголошено перерву. Можливо, на наступній сесії народні обранці не зігнорують волю своїх виборців і не побояться розгнівити путінських агресорів, яких певна частина депутатів ще й досі вважає «старшим братом», а їхнього ідеологічного письменника трохи не національним героєм України, ім’я якого слід увічнювати у Кіровограді, про існування якого він і не чув. До речі, він увічнений не лише у назві бібліотеки – у нашому місті є й вулиця Гайдара. Можливо, про це не знає член постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури, туризму, спорту, у справах сім’ї і молодіжної політики багаторічний депутат Добрянський. Ігореві Анатолійовичу, може, невідомо, що з 850 вулиць, провулків обласного центру трохи не половина названо іменами російських, партійних, державних, військових діячів. Не забуті більшість російських письменників, художників, музикантів.

Може, комусь з тих депутатів, хто проголосував проти перейменування бібліотеки, відома творчість російського сатирика Салтикова-Щедріна, критика Белінського, композитора Глазунова чи пролетарського письменника Фурманова? А вони увічненні у назвах кіровоградських вулиць, а дехто додатково ще й провулках. Чи хтось з тих обранців пояснить -  чому у місті корифеїв немає вулиці Миколи Садовського, неперевершеного лірика Володимира Сосюри, геніального художника України Григорія Синиці? 

Микола Садовський

 

Володимир Сосюра

 

Григорій Синиця

А всі вони мали тісні зв’язки з кіровоградщиною і уславили її у своїй творчості і діяльності. Заслужений освітянин і депутат І. Добрянський міг би зробити і власний внесок у топоніміку Кіровограда, не ризикуючи зазнати гніву російського народу, який він так поважає. Приміщення інституту, господарем якого сьогодні є депутат, зведене  ще у 1873 році під міське Народне училище. У 1909-му на честь столітнього ювілею письменника, якого вважають своїм одночасно Україна й Росія – Миколи Гоголя, училище назване його іменем. Царська адміністрація не побоялася увічнити автора нищівних для влади сатирично нищівних «Мертвих душ» і Ревізора», а у заслуженого працівника і відмінника освіти України депутата Добрянського не вистачає чи то рішучості, чи бажання, щоб зініціювати присвоєння імені Гоголя своєму вишу. Керівництво Кіровоградського Національного технічного університету домоглося проспект, на якому він міститься, перейменувати з «Правды» на Університетський.

Будинок Народного училища (1910р.), тепер КІРУЕ

Кіровоградський Національний технічний університет

До речі, про «комплект» і «магазин», які так тривожать п. Добрянського. У радянські часи, коли відзначалося 100-річчя від дня смерті Тараса Шевченка, у Кіровограді, який, повторюсь, відноситься до шевченкового краю, було відкрито пам’ятник поету-пророку,  чавунну пам’ятну дошку на вулиці його імені (її викрали злодії-«металісти», а відновити нікому), а також назвали бібліотеку; розташована вона була на вулиці К.Маркса, 20 (тепер В. Перспективна). Через двадцять років нова генерація комуністичного керівництва згадала про ювілей колишнього Генерального секретаря ЦК Комсомолу України О. Бойченка, перетвореного партією на письменника зразка М. Островського, за якого «підставні» письменники написали повість «Молодість» у трьох книгах. Твір і його «автор» давно забуті, їх не знають навіть найактивніші сучасні читачі, повість знята з шкільної програми. Фонди бібліотеки імені Т. Шевченка були передані щойно заснованій бібліотеці для юнацтва, яку назвали іменем… О. Бойченка. Колектив закладу, певне, влаштовує назва, чи, може, він має якісь інші наміри. То є бажання людей. У «гайдарівців» свої погляди. І на них влада має зважати…

Обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Бойченка

Ще не вечір, кажуть у народі. Керівництво бібліотеки не збирається відступати під натиском депутатів (звична картинка для України – «низи» борються з «верхами» за розбудову незалежної країни і утвердження української нації). Вони повторно звернулися з проханням сесії затвердити їхнє рішення. Думається – справедлива справа восторжествує. Інакше – для чого нам такі депутати?

Юрій МАТІВОС.

Категорія: регіон | Додав: sokil (10.04.2015)
Переглядів: 112 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: